💸 Півмільярда за 1,75 км. Київ знову ремонтує золотою крихтою — і знову з “Онуром”

💸 Півмільярда за 1,75 км. Київ знову ремонтує золотою крихтою — і знову з “Онуром”

КК “Київавтодор” примудрилася поставити нову планку вартості асфальту. Наприкінці жовтня 2025 року комунальна корпорація замовила капітальний ремонт 1,75 км вулиці Міської — від Палладіна до траси Київ–Гостомель — за 501,77 мільйона гривень. Кілометр виходить у 286 мільйонів. Це вже не дорожні роботи — це дороге мистецтво.

Підряд отримала стара знайома — ТОВ “Онур Конструкціон Інтернешнл”. Турецька компанія братів Четінджевіз знову увійшла в тендер сама і вийшла сама. Жодної конкуренції, жодного змагання цін. Переможець був визначений ще до старту забігу.

Проєкт, який окремо коштує 11,18 млн грн, обіцяє модернізувати все й одразу: нове покриття, тротуари, велоінфраструктуру, понижені бордюри, тактильні елементи, оновлену дощову каналізацію. Папір витримує все — питання лише, як довго це витримає бюджет.

“Онур” давно і надійно сидить на шлангу київських дорожніх коштів. З 2016 року компанія підписала з “Київавтодором” 17 угод на 5,45 млрд грн і є другим найбільшим підрядником корпорації. Вони вже ремонтували Хрещатик, Ентузіастів і розв’язку на Перемоги. У 2023-му “Онур” взяв майже мільярд на 2,7 км Київського півкільця — теж без конкуренції, теж із запитаннями.

І проблема не лише у цінах. Компанія регулярно спливає в кримінальних провадженнях.
2017 — підозри у привласненні бюджетних коштів на ремонті Перемоги.
2019 — розслідування завищення вартості робіт за 2017–2019 роки.
Того ж року слідчі встановили можливе привласнення 13,2 млн грн під час реконструкції транспортного вузла на Перемоги.

Наші матеріали теж не лежали мертвим вантажем. За фактами змови на торгах щодо ремонту автопроїздів мосту Метро через Дніпро, де кошторис був роздутим до абсурду, Печерський суд у справі № 757/31009/24-к зобов’язав ГСУ НПУ внести дані до ЄРДР.

І тепер — новий фінальний акорд: 286 мільйонів за кілометр, без конкуренції, з довгим шлейфом кримінальних історій.

Пане Кличко, це той момент, коли питання навіть не “чому так дорого”, а “чому так знову?”. Рахунки зростають, а місто мовчить.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.